Семінар №3

1-2. CВІТОВЕ Й УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

та

ОРГАНІЗАЦІЇ СТОСОВНО ГМО:

- Глосарій термінів ЄС (http://europa.dovidka.com.ua/g.html#_Toc90362102): Генетично модифіковані організми (Genetically modified organisms, GMOs) - „організми, генетичний матеріал (ДНК) яких змінювався не внаслідок відтворення та/або природної рекомбінації, а через додавання модифікованого гена чи гена іншого біологічного виду або різновиду організмів. Законодавство Спільноти щодо ГМО існує з 1998 року. У своїх діях у цій сфері ЄС прагне, дотримуючись правил єдиного ринку, захистити здоров’я людей і природне довкілля. Є закони про використання, поширення, збут ГМО та виявлення їх у продуктах. Крім того, ЄС ухвалив заходи з упровадження положень Картагенського протоколу з біобезпеки про транскордонне розповсюдження ГМО. Після п’ятирічного мораторію, Комісія знову дозволила ГМО в травні 2004 року. Перш, ніж потрапити на ринок ЄС, генетично модифікований продукт зазнає суворої перевірки. Здійснюється така перевірка в лабораторіях, що належать до європейської мережі Спільного дослідного центру Європейської Комісії. Крім того, законодавство ЄС чітко реґламентує принципи маркування продуктів з вмістом ГМО. У вересні 2004 року Комісія вперше дозволила продаж і вирощування генетично модифікованого насіння, зареєструвавши 17 нових різновидів кукурудзи в Каталозі ЄС з різноманіття видів сільськогосподарських рослин.”

- “ Будь-яка країна може відмовитися від небезпечної технології чи продукту” Всесвітня Декларація з новколишнього середовища і розвитку (1992, Ріо-де-Жанейро)

- згаданий вище принцип стосується розповсюдження ГМО – Картахенський протокол з біобезпеки до Конвенції ООН про біологічне різноманіття, 2002.

- У Бюро Міждержавного Комітету з Картагенського протоколу від країн Східної Європи включені, зокрема, Україна і Польща. Верховна Рада України ухвалила закон про приєднання до протоколу у вересні 2002 року. „Картагенський протокол про біобезпеку до Конвенції ООН про біологічне різноманіття є першим міжнародним документом який регулює відносини між країнами в сфері поводження з генетично -модифікованими організмами , при цьому констатуючи можливість відмови від використання ГМО при їх вірогідному негативному впливу на довкілля та здоров'я людини. Протокол розроблявся на протязі чотирьох років Спеціальною робочою групою міжнародних експертів, в тому числі і українських, і був затверджений на Першій екстраординарній Конференції сторін Конвенції про біорізноманіття (м. Монреаль, Канада) в січні 2002р. Для розробки механізмів його імплементації, був створений Міждержавний комітет по Картагенському протоколу про біобезпеку (МККП), а представник України ввійшов в склад Бюро МККП .Україна брала активну участь в розробці та затвердженні Протоколу і 12 вересня 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України про приєднання до Картагенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття.11 вересня 2003 року Протокол вступив в силу після того, як його ратифікували більш як 50 країн світу, а в лютому 2004р. в Куала-Лампур, (Малайзія) відбулась Перша конференція сторін Протоколу.”

(Розробка національної рамкової структури біобезпеки для України/Збірка доповідей і документів Регіонального семінару - Донецьк:Донецька філія ДЕІ Мінприроди України, 2004.// masters.donntu.edu.ua/2006/feht/sych/library/art11.htm)

Положення протоколу:

- оцінка та регулювання ризиків,
- умови обробки,
- транспорування ГМ-продукції,
- перевірка в лабораторіях, що належать до європейської мережі Спільного дослідного центру Європейської Комісії.
- пакування
- ідентифікації змінених організмів, - законодавство ЄС регламентує принципи маркування продуктів з вмістом ГМО: з вересня 2004 Комісія дозволила продаж і вирощування ГМ-насіння, зареєструвавши 17 нових сортів кукурудзи в Каталозі ЄС з різноманіття видів сільськогосподарських рослин.
- Регламентація застосування продуктів та препаратів, отриманих з цих організмів, - порядок залучення громадськості до ухвалення рішень щодо поводження ГМО.

- Для допомоги країнам, у яких втілюються положення Протоколу:

1. створення національних структур з біобезпеки
2. Програма з довкілля ООН та Глобальної Екологічної Фундації (ЮНЕП-ГЕФ) через проект “Розробка національних рамкових структур з біобезпеки”.
3. створення нормативно-правової бази щодо ГМО,
4. вироблення оцінок та ризиків
5. управління ризиками
6. інформування громадськості.
7. В Україні цей проект має бути реалізований Міністерством екології та природних ресурсів за допомогою Прогами Розвитку ООН протягом 18-ти місяців, починаючи з квітня 2003-го року. Вартість проекту - 235 тисяч доларів. Мають бути створені: Національний Координаційний Комітет з біобезпеки за участю Президента, Верховної Ради, Ради Національної Безпеки та оборони, науково-дослідних інститутів.

- З 1997 року 5 країн ЄС ( Австрія, Люксембург, Франція, Греція, Німеччина) забороняли на своїх територіях певні види ГМО з міркувань безпеки здоров’я населення цих країн. Ось неповний перелік ГМ-рослин, заборонених у країнах ЄС:
1. Франція:
- рапс Topas 19/2(Байєр) та рапс MS1xRf1 (Байєр) – з 1998 р. через: „витік” небажаних генів, відповідне поширення рослин, стійких до гербіцидів

2. Німеччина: - кукурудза Bt176 (Сінжента) – з 2000 р. через: вплив на інші („нецільові”) види, можлива стійкість до антибіотиків у людини та тварин, можлива стійкість комах до Bt

3. Греція: - рапс Topas 19/2(Байєр) – з 1998 р. через „витік” небажаних генів та їх вплив на сусідні рослини

4. Люксембург: - кукурудза Bt176 (Синжента – з 1997 р. через можливу стійкість до антибіотиків у людини та тварин,

5. Австрія: - кукурудза Bt176 (Синжента) – з 1997 р. через: вплив на інші („нецільові”) види, можлива стійкість до антибіотиків у людини та тварин, - кукурудза MON810 (Монсанто) – з 1999 р. через: вплив на інші („нецільові”) види - кукурудза T25 (Байєр) - 2000 р. через: необхідність захисту екологічно вразливих територій, відсутність плану моніторингу, пов'язаного з безпечністю використання даного гербіциду

УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО:

- Закон ВРУ „Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та практичному використанні генетично модифікованих організмів” (2007, „за” 312 депутатів із 430 присутніх) - законопроект входить до пакету законів, необхідних для вступу України до СОТ.

- Закон України "Про захист прав споживачів" (2005)

- Закон України "Про дитяче харчування" (2006)

- ПОСТАНОВА Кабміну (від 1 серпня 2007 р {Постанову скасовано на підставі Постанови КМ N 1330 ( 1330-2007-п ) від 21.11.2007 }) про „Питання обігу харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми та/або мікроорганізми” постановляла:

1. Ввезення та реалізація харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми та/або мікроорганізми в кількості більш як 0,9 відсотка, здійснюються за наявності відповідного маркування із зазначенням якісного складу таких продуктів.
2. Забороняються ввезення, виробництво та реалізація харчових продуктів, призначених для дитячого харчування, що містять генетично модифіковані організми та/або мікроорганізми.

- ПОСТАНОВА Кабміну (від 21 листопада 2007 р) про „Питання маркування сільськогосподарських товарів, вироблених із застосуванням генетично модифікованих організмів” { Додатково див. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва N 1/1 ( v01_1805-08 ) від 11.02.2008 } постановляє:

1. Скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2007 р. N 985 ( 985-2007-п ) "Питання обігу харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми та/або мікроорганізми" (Офіційний вісник України, 2007 р., N 57, ст. 2286).

2. Державному комітетові з питань технічного регулювання та споживчої політики, Міністерству охорони здоров'я, Міністерству аграрної політики, Міністерству освіти і науки та Міністерству охорони навколишнього природного середовища підготувати у межах своїх повноважень та подати до 25 грудня 2007 р. Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо розроблення проектів актів законодавства з питань врегулювання процедури маркування сільськогосподарських товарів, вироблених із застосуванням генетично модифікованих організмів, що включають сучасні методи і принципи оцінки ризиків, визначені у відповідних угодах Світової організації торгівлі, документах Комісії з Кодексу Аліментаріус, а також у Міжнародній конвенції про захист рослин ( 995_805 ), з урахуванням громадської думки та міжнародної практики.

- Постанова Кабінету Міністрів „Про порядок державної реєстрації продуктів, що містять генетично модифіковані організми” (18 лютого 2009, чинність - з 1 червня 2009 року): на територію України заборонено ввозити продукти, лікарські препарати й косметичні засоби, в яких вміст ГМО понад 0,9%.

3. СТАТТЯ ПРО ГМО

http://www.bagnet.org/doc/images/news/1835/GMOstop_main.jpg

МУТАНТИ НА СНІДАНОК

Ірина Примачик

Величезні червоні яблука, що можуть тижнями лежати на сонці і не гнити;тверді, неначе воскові, помідори, що американською посмішкою сяють з прилавків супермаркетів... Те, що здавалося нашим прабабусям казкою, стало реальністю завдяки новітнім розробкам у галузі генної інженерії. Проте, омріяне поколіннями „благо” під назвою „ГМО” дуже часто викликає в українців лише недовіру.

Писати про шкоду від генно-модифікованих продуктів модно: сьогодні в Інтернеті читаємо сенсаційний матеріал про те, що у Васі Пупкіна від гена окуня в куплених помідорах виросла луска, а вже завтра у Дусі Форточкіної, що споживала забагато продуктів, що містять ген картоплі, народився „син-картоплина”, такий-собі колобок. До того ж, спокусливі розміри „не-наших” продуктів та постійні розмови про невідоме ГМО-НЛО спонукають скептичного українця купувати овочі не у супермаркеті, а у бабусі на ринку. Мовляв, там вони „натуральніші”.

Насправді ж, популярність таких міфів свідчить радше про низьку освіченість українців щодо наукових досліджень в галузі генної інженерії та елементарне незнання шкільної біології. Адже саме слово „ГМО” у нас вже викликає панічний страх. „Серед біотехнологів з цього приводу побутує анекдот: "Люди думають, що транс-генні продукти шкідливі тим, що в них є гени, тоді як у звичайних продуктах жодних генів немає,” – розповідає кандидат біологічних наук В.Лєбєдєв журналу „Наука і жизнь”.

Натомість в Америці та Європі вже багато років споживають генно-модифіковані продукти незалежно від сезонності, вважаючи їхній розмір, швидкий ріст та нестійкість до гниття прогресивними здобутками науковців. Свідченням їх популярності є те, що, за даними Міжнародного інституту досліджень продовольчої політики (Іnternatіonal Food Polіcy Research Іnstіtute), у більшості регіонів світу скорочують закупівлі звичайних продуктів, водночас споживання продукції з ГМО постійно зростає. Приміром , за останні роки Японія та Південна Корея купили на 0,2% менше звичайної кукурудзи та на 1,7% збільшили купівлю генетично зміненої, у 2004 році США виробляла 63% світових обсягів ГМ-рослин, Аргентина - 21%, Канада - 6%, ПАР - 1%.

Зародки біологічної зброї ?

Дискусія про ГМО не вщухає з 1998 року. Саме тоді було прийнято Картахенський протокол з біобезпеки, який Україна підписала у 2002 році і який містить положення застосування продуктів, отриманих із генетично-змінених організмів. Однак, якщо раніше ця тема обговорювалася лише у наукових колах, то за словами віце-президента Української академії аграрних наук, академіка Анатолія Головка, „наразі представники науки пробують донести через ЗМІ думки вчених до суспільства.”

Перша ГМ-рослина була винайдена у 1983 році в Інституті рослинництва в Кельні, а вже через дев’ять років у Китаї почали вирощувати транс-генний тютюн, який не псували комахи-шкідники. У 1994 році був офіційно дозволений до продажу ГМ-помідор, що не псувався при транспортуванні. Наразі саме помідор належить до улюблених „піддослідних” біо-інженерів, оскільки рослини родини пасльонових, зокрема помідор, найлегше модифікуються. Так, уже створений помідор, у ДНК якого вбудований ген арктичної камбали, що дозволяє рослині легко переносити холод, також ведуться дослідження із вирощення овочів кубічної форми, які можна буде легко пакувати у будь-які ящики.

Таким чином, бачимо, що вбудовування генів однієї рослини в ДНК іншої з самого початку було винайдене вченими не як біологічна зброя проти всього людства, а всього-на-всього для додавання певної корисної властивості, яку мав один продукт і не мав інший.Наприклад, ген білку морозовитривалості з арктичної камбали був введений для підвищення холодостійкості рослин до заморозків; бактеріальний ген Bt-токсину - до шкідників; рослинний ген солодкого білка thaumatіnіі - до шкідливих мікроорганізмів та модифікації смаку.

У статті професора В. Лєбєдєва для науково-просвітницького журналу „Скепсис” наведено три основні цілі генної-інженерії, завдяки яким вчені переносять гени з однієї рослини в іншу. Перша – це ознаки, цікаві виробникам: стійкість до різних факторів навколишнього середовища - гербіцидів, хвороб, шкідників, посухи, засолення, поліпшення мінерального складу, підвищення невимогливості рослин до грунту. Друга група цілей становить інтерес безпосередньо для споживачів: це модифікація смаку й аромату фруктів та овочів, збільшення тривалості їхнього зберігання, зміна кольору, поліпшення поживної цінності рослин. До третьої групи цілей науковців належать так звані „рослини-біофабрики”, що здатні синтезувати вакцини, ферменти, біополімери та інші корисні речовини.

Серед „наслідків” зміни генної структури рослини В. Лєбєдєв зазначає(scepsis.ru/library/id_474.html):
- „Підвищення продуктивності сільськогосподарських культур. Наприклад, урожайність транс-генної сої в Аргентині на 10% вище, ніж звичайної.

- Збереження біо-різноманіття. Застосування генетично модифікованих рослин дозволяє збільшити виробництво сільськогосподарської продукції, не розширюючи площі агрпрних земель. Це дуже важливо для збереження біосфери, оскільки в країнах, що розвиваються, щорічно вирубується 13 млн. гектарів лісів під сільськогосподарське і промислове використання.

- Зменшення збитку навколишньому середовищу від використання отруто-хімікатів. Наприклад, в 2001 році застосування пестицидів скоротилося на 20,7 тисячі тонн у США та на 78 тисяч тонн у Китаї.

- Економічна прибутковість. В 2001 році економічний ефект від вирощування ГМ- рослин у США склав 1,5 млрд. доларів, а в Китаї - 750 млн. доларів, оскільки вирощування транс-генних рослин значно знижує затрати робочої сили, заощаджує енергоресурси” і, внаслідок цього ціни на продукти з ГМО на ринку мають нижчу собівартість і є більш доступними для споживача.

У світі створено понад 900 ГМ-рослин 50 видів, понад 100 з яких допущені до промислового виробництва. До найпоширеніших належать соя, кукурудза, рапс, бавовник, буряк, картопля. За даними Міністерства сільського господарства США (US Department of Agrіculture) у врожаї 1999 року до ГМ-продукції належало 57% всієї зібраної сої, 38% кукурудзи, 65% бавовни, 4% картоплі.

Натомість, головний аргумент противників ГМО – це можливі мутації людського організму. Слабким місцем подібних „мутаційних” теорій є передусім незнання людей міжнародного та національного законодавств, які регулюють використання ГМО, його наявність у продуктах та цілковито забороняють додавати до овочів та фруктів гени живих організмів. Більше того, через елементарне незнання шкільного курсу з біології люди, нажахані ГМО, забувають про те, що шлункові ферменти перетравлюють їжу, подрібнюючи її на білки, жири та вуглеводи, а тому жоден ген не може непомітно „вбудуватися” в клітини організму і не залишитися неперетравленим. Згідно з деяким дослідженнями вживання продуктів з ГМО може також призвести до появи стійкості мікрофлори людини до антибіотиків та порушення обміну речовин. Але оскільки шкідливість вживання ГМО досі не доведена, тому усі ці та інші реакції організму можуть бути спричинені наявністю у продукті певних домішок, які їх викликають, тому тут вже слід говорити про маркування як ГМО, так й інших речовин на упаковках, що визначає міжнародне та національне законодавство. Маючи перелік інгредієнтів, споживач може самостійно вибирати, що саме йому підходить, а що ні.

Як закон говорить

Відносини між країнами у галузі генетично модифікованих продуктів регулюються Картагенським протоколом про біобезпеку до Конвенції ООН про біологічне різноманіття 1998 року, який Україна ухвалила у вересні 2002 року. З цього часу кожна країна має свій власний перелік ГМО, які можна використовувати і вирощувати всередині країни: у країнах ЄС офіційно вирощують 24 ГМ-рослини, у США їх114. Проте, перш, ніж потрапити на ринок ЄС, ГМ-продукти проходять жорстку перевірку в спеціальних лабораторіях, що належать до європейської мережі Спільного дослідного центру Європейської Комісії. Законодавство ЄС також чітко регламентує принципи маркірування продуктів із ГМО: всі товари, що містять понад 0,9 % ГМО мають бути марковані. Окрім того, з 2003 року маркіруються всі харчові інгредієнти, зроблені із ГМ-культур, навіть ті, які фактично не містять ДНК: крохмаль, лецитин, осолоджувачі тощо. 24 червня 2005 року на Раді Європи в Люксембурзі міністри екології країн-членів ЄС проголосували за надання урядам країна права самостійно дозволяти або забороняти окремі види ГМО. Звісно ж, просували цю ідею головні виробники ГМ-культур – США (54,6 млн. га з ГМ-рослинами) , та Аргентина (18 млн. га).

Українська законодавча база не встигає за розвитком сучасних технологій. Лише нещодавно, а саме 18 лютого 2009, Кабінет Міністрів ухвалив постанову, за якою з 1 червня поточного року в Україну заборонено ввозити продукти, в яких вміст ГМО перевищує 0,9%. Проте, на думку начальника лабораторії молекулярно-генетичних досліджень "Укрметртестстандарту" Володимира Семеновича, цю постанову треба було прийняти у 2008, як цього вимагає Закон України "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично-модифікованих організмів". До того ж, окрім цієї постанови в Україні не існує жодного чинного документу про маркування продуктів з ГМО, що може стати гарною нагодою для маніпуляції національних виробників. Це означає, що усі продукти, вироблені в Україні можуть бути потенційно небезпечними, якщо виготовлятимуться з порушенням інструкції з виробництва. Таким чином, українське законодавство працює не на споживача, а на виробника: і не дозволяє, і не забороняє вирощування та продаж продукції з ГМО національним виробникам, закриваючи двері для імпортної продукції з понад 0,9% ГМО.

Монстри у ліках

Досягши успіхів у „продуктовій” сфері, генна інженерія сподівається на не менш вражаючі результати від використання ГМО при створенні нових ліків. Наразі ми успішно викорисовуємо винайдені науковцями вакцину проти вірусного гепатиту В, інсулін, інтерферон тощо. Вирощення ж одного лише нового виду ГМО коштує від 50 до 300 млн. доларів і триває від 6 до 12 років постійних досліджень. Звісно, в Україні немає мови про такі витрати, тоді як у США на фермерських плантаціях уже вирощуються цілі новітні „біофабрики”. Зокрема, американські вчені досліджують так звані „рослини-біореактори” для виробництва різних промислових продуктів, проводять досліди з використанням транс-генних тварин як джерела органів і тканин для трансплантології. Як би це дивно не звучало, але вже зараз вчені говорять про те, що у майбутньому саме ГМ-рослини стануть джерелом нових видів палива і навіть зможуть замінити нафту, запаси якої постійно скорочуються.