1. НОВИНА
(Джерела: журнал Nature Medicine: http://www.nature.com/nm/index.html та BBC Health: HIV gene therapy trial promising http://news.bbc.co.uk/2/hi/health/7883023.stm від 16.02.2009)
(Джерела: журнал Nature Medicine: http://www.nature.com/nm/index.html та BBC Health: HIV gene therapy trial promising http://news.bbc.co.uk/2/hi/health/7883023.stm від 16.02.2009)
_____________________
Ліки проти СНІДу - існують
Відмовитися від щоденного вживання антиретровірусної терапії при лікуванні ВІЛ/СНІДу дозволяють сучасні дослідження в області генної інженерії.
Вчені з Каліфорнійського університету (Лос-Анджелес, США) розробили методику лікування, за якою пацієнтам вводять власні модифіковані стовбурові клітини крові, що містять речовину ОZ1, яка заважає розмноженню вірусу в організмі людини, руйнуючи два необхідні для процесу білки. Результати експерименту, опубліковані в журналі „Nature Medicine”, показують, що після операції розмноження вірусу можна контролювати аж допоки воно не припиниться зовсім. „Зміна генів у стовбурових клітинах крові знижує кількість реплікацій вірусу навіть після припинення вживання препаратів для боротьби з ВІЛ,” – повідомив керівник дослідження професор Рональд Мітсуясу (Ronald Mitsuyasu). Винахід вже випробували 74 пацієнти, за якими ведеться постійний нагляд. Проте, для перевірки безпечності нового методу, необхідно провести ще багато дослідів. „Це дуже складний шлях, і вчені перебувають лише на його початку, тому до виходу нової методики на ринок іще дуже далеко,” наголосив представник благодійної організації „Terrence Higgins Trust” Джо Робінзон.
Список хвороб, які лікують за використання стовбурових клітин, щодня поповнюється. Через їхню здатність розмножуватися й утворювати будь-яку з 350 тканин в організмі, регенеративна медицина досягла успіхів у лікуванні складних хвороб, пов’язаних з ушкодженням спинного мозку. Проте, їхньому широкому застосуванню заважають етичні питання, зокрема щодо використання ембріону людини для видобутку клітин.
За даними Міжнародного Альянсу ВІЛ/СНІД в Україні за минулий рік зареєстровано 15 342 нових випадків ВІЛ-інфекцій, тобто іще понад 45% українців, з яких 7 003 хворі на СНІД. Наразі найбільш ефективними засобіами боротьби зі СНІДом є антиретровірусна терапія і традиційна китайська медицина, що включає голковколювання, точковий масаж, арома- та фітотерапію.
-------------------------------------------
2. НЕВДАЛА СТАТИСТИКА:
Застаріла статистика -
Напр.: сайт УНТП „Всяка нечість преться в Україну”: http://untp.org.ua/index.php?id=631- щодо кількості людей зі статусом біженця в Україні.
„але вийшла лажа: під загрозливою назвою вміщено, фактично, інформацію, що по всіх роках незалежності (до 2005 р.) біженці складають зараз дрібні долі одного відсотка від загальної кількості населення України.”
Детальніше: див. блог http://gas-ton.livejournal.com/tag/stupidity та http://gas-ton.livejournal.com/327837.html#cutid2)
Без посилання на джерело -
Напр.: http://gazeta.ua/index.php?id=172318: „Щороку до Києва приїжджають понад 200 тис. іноземців. В основному — азербайджанці, узбеки, в’єтнамці, китайці, африканці. За останні 5 років правоохоронці поставили на облік понад 1200 громадян інших країн, які перебували у столиці без дозволу.”
Вигадана статистика на одному сайті, а потім – неперевірена на інших -
„через п'ять років кількість нелегальних іммігрантів в Україні перевищить показник її власного населення, якщо Україна не вживатиме заходів”
Підтверджено хибність:
Максимом Буткевичем („Як уникати мови ворожнечі”, Київ – 2008. – С. 30)
+
„Відбувається у м.Києві прес-конференція, присвячена міграції...Тож іду, слухаю, питаю, і т.п... По якомусь часові дізнаюся, що в той самий день, надвечір, на такому собі напівжовтенькому сайті з'являється повідомлення, що представниця однієї з цих організацій "на сьогоднішній прес-конференції" заявила, що за 5 років кількість біженців в Україні вп'ятеро перевищить кількість "її власного населення", якщо не буде вжито заходів. Ім'я і посаду співробітниці вказано вірно (!). Інфа, як це у нас в мережі заведено, спокійно передруковується іншими сайтами.Особливості ситуації:1) Інформації такої не було і бути не могло, бо маячня єсть. Врешті-решт, і йа там бил, і єсмь свідок тому.2) Людини, яка тіпа озвучила цю хрєнь, на пресусі не було.3) Людина, яка тіпа (див. п.2), не бере участь у пресухах і под. протягом багатьох місяців.4) Видання посилається на власного кореспондента.”
--------------------------------------------------------
3. АНАЛІЗ ІНТЕРВ'Ю
з Іриною Сазоновою: лікарем з 30-річним досвідом, науковцем, авторкою книг «ВИЧ-СПИД»: виртуальный вирус или провокация века», «СПИД: приговор отменяется», авторкою перекладів книг: Dr. Peter H. Duesberg «Inventing the AIDS virus», Dr. Peter H. Duesberg «Infectious AIDS: Have We Been Misled?».
(Джерело: „СПИД – мистификация мирового масштаба?”на http://www.pravda.ru/print/health/prophylaxis/prof/88446-aids-0)
Сенсаційна назва інтерв’ю одразу привертає увагу читача. Особисто мені здавалося (бо так часто виходить у нашій журналістиці), що під шокуючим заголовком має бути дуже мало підтвердження того, про що у ньому ідеться. Але це інтерв’ю мене дуже здивувало своєю...ПРОФЕСІЙНІСТЮ, що так рідко можна зустріти в українських чи російських виданнях.
З самого початку журналістка детально „представляє” особу, у якої бере інтерв’ю, щоб читач зрозумів, чому саме цей науковець компетентний у даній темі. Також журналістка демонструє своє знання про науковця і пояснює, чим саме Ірина Сазонова може бути цікава читачам: „Сазонова имеет огромный материал по данной проблеме, в том числе научную информацию, опровергающую теорию «чумы ХХ века», которую предоставил ей венгерский ученый Антал Макк (Antal Makk)”. Перше питання підтверджує обізнаність журналістки у темі, оскільки перед власне питанням вона дає бекграунд проблеми, про яку збирається говорити з пані Іриною, а також показує обізнаність щодо діяльності самого науковця, одразу преходить до сенсаційної книги дослідниці, яка „переворачивает все представления о СПИДе”. Власне, ця книга є приводом до проведення такого інтерв’ю.
Потім журналістка безпосередньо переходить до запитань, пов’язнаних з професійними досягненнями Ірини Сазонової в області подолання „містифікації”СНІДу, оскільки її заяви щодо існуючої хвороби є насправді сенсаційними. Досиль логічно, що далі ідуть запитання про розуміння науковцем самої проблеми і теми СНІДу взагалі, щоб читач більш конкретно і детально зміг поглянути на точку зору даного науковця: „СПИД – синдром приобретенного иммунодефицита человека – есть. Он был, есть и будет. Но он не вызывается вирусом. Соответственно, заразиться им – в привычном понимании слова «заразиться» – невозможно. Но его, если хотите, можно «нажить»... Я же хочу, чтобы люди поняли одно. СПИД не является инфекционной болезнью и не вызывается никаким вирусом. До сих пор нет научных доказательств наличия вируса иммунодефицита человека, вызывающего СПИД. Процитирую всемирного авторитета Кэри Муллиса, биохимика, нобелевского лауреата: «Если имеется доказательство, что ВИЧ вызывает СПИД, то должны иметься научные документы, которые все вместе или по отдельности демонстрировали бы этот факт с высокой вероятностью. Не имеется никакого такого документа»” тощо. Потім журналістка намагається діалогізувати з науковцем щодо її попереднього твердження: „извините за наивность, но люди-то умирают с диагнозом ВИЧ-инфекция…, а також розпитує про те, чому саме певні категорії населення страждають від хвороби, яку науковець вважає „не вірусом”, а також, чому медики „змушують” зокрема вагітних проходити тест на ВІЛ. У відповідях на ці питання читач дізнається багато чого цікавого у новій сенсаційній теорії про ВІЛ/СНІД, науковець наводить докази і приклади, свої аргументації, цікаві подробиці, з якими їй довелося стикатися у визначенні діагнозів.
Проте, журналістика від імені читачів намагається подати статистику реєстрації захворювання за офіційними джерелами, що свідчить про обізнаність та намагання діалогізувати з науковцем, що підтримує іншу точку зору, яка є не настільки популярною у суспільстві та навіть у самому науковому середовищі. З іншого боку, саме через спростування таких „офіційно підтверджених” даних, науковець має шанс довести свою теорію до громадськості, а журналіст йому у цьому сприяє, ставлячи такі запитання. Після запитань на обґрунтування сенсаційної теорії ідуть запитання „від народу”, тобто такі, що безпосередньо стосуються людей і є для них важливими: „можно ли влить в себя так называемую ВИЧ-положительную кровь и не беспокоиться?”тощо, відповідь на які з дає змогу читачу дізнатися досі невідомі наукові подробиці.
Насамкінець замість банального питання про „плани на майбутнє” журналістка наводить „ряд авторитетных высказываний по теме ВИЧ-СПИД в переводе Ирины Михайловны Сазоновой” та досить цікаву довідку про фактори, що викликають „ошибочные положительные результаты теста на ВИЧ-антитела» із посиланням на джерело – „по данным журнала «Континуум»”.
Це все вказує на професійність підходу журналістки до досліджуваної теми, обізнаність як у проблемі, так і у діяльності обраного для розмови науковця. Інтерв’ю цікаве, містить обґрунтування багатьом незнаної теорії, запитання часто мають бекграунд і носять корисну для читача інформацію про проблему з „альтернативної” точки зору, представником якої є обраний науковець.
Насамкінець замість банального питання про „плани на майбутнє” журналістка наводить „ряд авторитетных высказываний по теме ВИЧ-СПИД в переводе Ирины Михайловны Сазоновой” та досить цікаву довідку про фактори, що викликають „ошибочные положительные результаты теста на ВИЧ-антитела» із посиланням на джерело – „по данным журнала «Континуум»”.
Це все вказує на професійність підходу журналістки до досліджуваної теми, обізнаність як у проблемі, так і у діяльності обраного для розмови науковця. Інтерв’ю цікаве, містить обґрунтування багатьом незнаної теорії, запитання часто мають бекграунд і носять корисну для читача інформацію про проблему з „альтернативної” точки зору, представником якої є обраний науковець.
